"Святий Андрію, поможи, долю мою покажи"...
(із циклу "Іноземні студенти пізнають Україну")
Гілочку із вишні зріжу на Андрія,
Біди всі колишні замете завія.
Зацвіте та гілка пишним білим цвітом,
Засіяє зірка щастя понад світом!
Наворожу судженого, начаклую долю,
Конем схарапудженим утечу від болю.
Інеєм смушева,чиста й непорочна,
Гілочка вишнева щастя напророчить!
Н. Бондар
Залюблені у свою роботу, викладачі кафедри українознавства та гуманітарної підготовки УМСА день за днем підіймають перед іноземними студентами завісу в багатий світ української культури, звичаїв і обрядів. Юнаки й дівчата з далеких країн із надзвичайною цікавістю заглиблюються в споконвічні українські традиції, таємний, символічний зміст народних празників.
Сьогодні, 13 грудня, на свято Андрія, студенти поринули у світ, огорнений утаємниченим ореолом давніх вірувань. Справжнісінькі "вечорниці" засяяли в стінах УМСА. Студенти не тільки захоплено слухали про давні обрядові дійства цього дня, а й самі долучилися до андріївських ворожінь, адже, якої б національності не був, кожен із нас чекає і вірить у диво, усім хочеться щасливого, безхмарного майбутнього.
Зимова казка розпочалася вирізанням вишневої гілки, позаяк, за віруваннями, якщо вона зацвіте до Різдва, то в прийдешньому році тобі обов'язково посміхнеться щастя. У ніч з 12 на 13 грудня українські дівчата ворожили собі долю: брали каблучку, ляльку, горіх, мідну монету і клали під чашку чи тарілку. Потім – хвилююча мить вибору: каблучка – до заміжжя, горіх – на сльози, лялька – до зради, монета – до багатства. До того ж кожна вірила: що вибереш на Андрія, те на тебе і чекає.
Писали імена суджених і на папері, перемішували й обирали свою долю. Спробували напророчити собі щастя й студенти-іноземці, в унісон промовляючи давнє замовляння: "Святий Андрію, поможи, мою долю покажи!" А вона, віримо, буде в них обов'язково щасливою!