Світ єднали ті Крути, ті звитяжні серця.
Краще – вбитим, ніж бути, як в отарі вівця!
Сергій Губерначук
«Героям Крут»
Студенти 1 і 5 груп І курсу медичного факультету №1, які опановують дисципліну «Українська мова за професійним спрямуванням» на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки, разом зі своїми викладачами – завідувачкою кафедри українознавства та гуманітарної підготовки доц. Лещенко Т.О. і ст.викл. Юфименко В.Г.– пошанували борців за незалежність української держави.
На пам’ятному зібранні в бібліотечній залі Української медичної стоматологічної академії студенти систематизували вже з’ясовані й вивчені дослідниками дані й розпорошену по різноманітних джерелах інформацію. У виконанні студентів Георгія Костенка, Єлєни Сухенко, Коропа Олександра пролунали зворушливі поетичні рядки.
«Завдяки Крутам УНР визнали державою», – лаконічно зрозуміли студенти значущість звитяги. Патріоти стали на захист ІV універсалу Центральної Ради, яким уперше у ХХ столітті було проголошено державну незалежність, і стримали на кілька днів російсько-більшовицьку навалу. Відтак УНР встигла одержати визнання своєї державності 9 лютого 1918 року від Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини.
Реалії новітньої війни, відзначення сторіччя Української революції 1917-21 років спонукають активніше підкреслювати історичну тяглість між «першими кіборгами» сто років тому і захисниками національної державності нині. Знання про події столітньої давнини, зокрема й про бій під Крутами, вкрай актуальні, бо вони перегукуються з нашим часом, адже агресор той самий. Бій під Крутами - особлива сторінка нашої історії. Це символ боротьби. Боротьби за майбутнє. Романтизм, поєднаний зі свідомим вибором. Розуміння складності обставин, поєднане з вірою в Перемогу. Якби не було цих молодих хлопців, то можливо, не було б сьогоднішньої України.
Галина Потопляк
КРУТИ
Доброго ранку, Крути.
Земле моя спочивай.
В час революцій і смути
хлопці полинули в рай.
Юні серця перестали
стукати, жити, цвісти.
В небо вони відлітали,
у недосяжні світи.
Пам'ять про них і донині.
Сум і скорбота в очах.
І прапори жовто-сині
на обгорілих житах.
Через століття лунає
Голос і Правда Землі.
Знову хлопчина вмирає.
Знову регочуть в кремлі...
Спіть мої сестри і браття.
Пухом Вам рідна земля.
Схід весь обірваний в шмаття,
стогін лунає здаля.
Ваші священні могили
нас зобов'язують жить.
Рвати кайдани і жили,
землю під хліб скородúть.
Пам'ять про Крути не згине.
Хопчики, Вам по сто літ.
Лине долиною, лине
білий калиновий цвіт.