Найдорожче свято – День української писемності та мови!
Озовися до мене Словом,
У якому – Любов, як росина,
Що приносить джерельні сили
Із Землі, із Води, із Мови.
Озовися до мене – Словом...
Тетяна Лещенко
Шаленим феєрверком емоцій вибухнуло цьогорічне святкування в УМСА Дня української писемності та мови! Листопад порадував незвичною для осені теплінню за вікном, а творче єднання викладачів кафедри українознавства і студентів – незабутнім пісенно-поетичним вернісажем!
9 листопада – особливий день в історії українства! За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії. Кожна епоха дарує людству нові винаходи й відкриття. Свою безмірну вдячність за спадок попередників, за їхню віру в те, що прийдешні покоління збережуть національну пам'ять, не розпорошать, а примножать її, студентство академії втілило в кожну поетичну строфу, в кожну пісенну ноту, які прозвучали на святі.
Уже який рік поспіль атмосфера щирості й добра панувала в затишній авдиторії, де традиційно зібралися ті, кому небайдужа доля України та її Слово, ті, хто хочуть насолоджуватися красою української поезії і прози. Звісно, долучилися до врочистостей іноземні студенти УМСА, які щиро прагнуть заговорити українською!
Письмо – це наш скарб! Гортаючи сторінки минулого, пильно вдивляємося в обличчя тих, хто з філігранною майстерністю, ніби випереджаючи час, писав історію українського слова. Навіть в епоху надсучасних ґаджетів і революційного прориву техніки, студенти з теплотою в серці й невимовним трепетом гортають сторінки книги, написаних класиками української літератури.
За можливість вдихати аромат пожовклого паперу, на якому темною вервечкою викарбовано чиїсь думки, долі й спогади, вони дякували декламуванням поезій і лунким звучанням пісень!
Україна – це край, що подарував світові цілу плеяду талановитих майстрів мови. Ми не можемо навіть уявити рідну українську мову без Івана Котляревського, класика нової української літератури, видатного письменника-реаліста, автора безсмертних художніх шедеврів. Іноземні студенти, майстерно перевтілившись у персонажів «Наталки Полтавки», подивували запальними танцями і хороводами гостей свята.
Звучали витончені за формою, досконалі за технікою вірші Дмитра Павличка й Ліни Костенко. Вони цьогоріч відсвяткували свої ювілеї. Сила і краса їхнього поетичного слова бентежила, п’янила й зачаровувала всіх, хто завітав на святкування. Вони ґратулювали (за Іваном Франком) виконавцям, захоплюючись неабияким артистизмом, харизматичністю, творчим запалом й емоційністю студентських інтерпретацій класиків поетичного пера.
У виконанні іноземних студентів лунало могутнє слово Т. Г. Шевченка. Кобзареві «Думка», «Мені однаково», уривок із поеми «Кавказ». Поетичні рядки зазвучали по-новому, але сильно, сміливо й пророче.
Ангел – це символ. Ми називаємо Небесну Сотню нашими ангелами, які тримають українське небо. Чистота помислів і пам'яті про побратимів і посестер – Героїв Небесної Сотні – вклала Наталі Маджар, викладачка навчально-наукового центру підготовки іноземних громадян, у прочитання авторських рядків однойменної поезії.
Творчість Івана Франка, Володимира Сосюри та багатьох інших вітчизняних митців і мисткинь поетичного слова давно міцно вкорінена в добірний ґрунт українського письменства. У них – невимовний обшир любові, шани, сердечної теплоти до України. Ці найсвітліші почування втілили студенти УМСА в поетичному прочитанні їхніх віршів. Свою любов і ніжність, щирість і повагу до матері іноземні студенти вклали у зворушливі поетичні рядки Василя Симоненка.
У серці кожного живе своя Україна, зіткана з різнобарвних ниточок історії, заколисана народною піснею, виборена в Долі її синами й дочками. Студенти малювали Україну піснями, звучання яких насичувало авдиторію атмосферою свята, радості, гордості за Батьківщину! Усі вкотре переконалися в тому, що студенти УМСА – вітчизняні й іноземні – найталановитіші, найздібніші, найкреативніші!
Україна і Мова – це наше життя! У них – наші мрії, бажання і сподівання! Щиро віримо в те, що слово і мова будуть господарями в душі й серці кожного свідомого українця, а Рідне Слово наситить розум і душу його, збагатить уяву одвічною загальнолюдською мудрістю, випробуваною іспитом часу правдою минувшини і покаже нам шлях у майбуття! Любіть Україну, а з уст нехай від часу зринає: «Озовися до мене Словом!...».
