Здобувачі освіти І курсу ОПП «Фармація», які опановують на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки ВК «УКРАЇНОЗНАВСТВО» (ст. викл. Вікторія Юфименко), із болісним сумом ушанували пам’ять жертв Голодомору 1932/1933 років і масових штучних голодів 1921/1923 і 1946/1947 років. У межах навчальної програми з дисципліни згадали про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
Студенти відвідали на перехресті вулиць Кагамлика, Європейської та Панаса Мирного пам’ятний меморіальний комплекс жертвам голодомору-геноциду українського народу в Україні, що сталися у ХХ столітті. Ці три масові штучні голодомори мали катастрофічні наслідки для демографічного розвитку й ментального здоров’я українців. У сквері Панаса Мирного установлено камінь із пшеничними колосками з табличкою, на якій напис: «Вічна пам'ять жертвам голодомору – геноциду українського народу». Цієї осені там, поряд із меморіальним комплексом, висадили рослини й установили нову інформаційну табличку про рослини, які допомагали вижити українцям у 1932/1933 роках. На табличці зазначено, що під час голоду люди вживали лободу, щавель, кропиву, насіння льону, молочай (після вимочування), паслін, а також кору дерев, жолуді, липове листя та інші дикорослі рослини. Якщо перейти за QR-кодом, що вказаний на табличці, то про це свідчать численні спогади очевидців, зокрема з Полтавської області, зафіксовані в проєктах Українського інституту національної пам’яті, Музею Голодомору та Інституту історії України НАНУ. Із цих рослин українці готували сурогати їжі — так звані «маторженики», «лип’яники», «баланду». Новий інформаційний стенд містить короткий історичний опис про те, як саме ці рослини рятували людей під час геноциду українського народу. У такий спосіб ушановують пам’ять мільйонів загиблих і нагадують, що навіть найпростіші рослини можуть стати символом незламності й боротьби за життя.
Цього року ми вчетверте вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які переживає народ України, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива: ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані. Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, а й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю. В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932/1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії жорстокому агресору. Сьогодні демократичний світ висловлює підтримку Україні. Сили безпеки й оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про злочини тоталітарного режиму, усі сили має спрямувати на підтримку наших захисників.
Тож закликаємо університетську спільноту долучитися до акції “Запали свічку пам’яті” 22 листопада, після 16:00, засвітити свічку й залишити її на підвіконні в пам’ять про мільйони замордованих голодом українців.