ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХУСТКИ
На кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ до Всесвітнього дня української хустки, який відзначають 7 грудня із 2019 року, уже традиційно створено масштабний фотопроєкт. Ідея, комунікація, дизайн, організація й виконання – завідувачка кафедри Тетяна Лещенко. Однодумці – студентки і студенти 1 курсу стоматологічного факультету родом із різних областей і міст України, які навчаються в Полтавському державному медичному університеті. Фотопроєкт широко анонсувався в мережі «Фейсук».
Своєчасність таких заходів не викликає щонайменшого сумніву. Коли Україна в тяжкі дні воєнного лихоліття вкотре стоїть на порозі етнічної самоідентифікації, відстоює право на незалежність і самобутність, не тільки викладачі-гуманітарії, щиро залюблені у своє, українське, а й усе суспільство маєвсіляко підтримувати і популяризувати рідне СЛОВО, рідні ЗВИЧАЇ, багатющі ТРАДИЦІЇ, щоб не піти по світу "іванами безрідними", забувши власні корені, свої витоки. Гуртуймося ж довкруж подібних заходів, дійств, привносьмо у світ краплинку своєї нетлінної любові до Батьківщини, не даймо осипатися калиновому цвіту нашої нації!
Кафедра висловлює глибоку вдячність усім учасникам проєкту: першокурсникам і першокурсницям стоматологічного факультету, їхнім бабусям, мамам, сестрам і сестричкам, родичкам і землячкам, які підтримують і зберігають українські традиції по всій території єдиної України й за кордоном.
Повну версію фотопроєкту дивіться у фейсбуціза посиланнямhttps://www.facebook.com/ukrmova.pdmu.edu.ua
ДО СЛОВА
Хустку в Україні здавна вважали оберегом ісимволом патріотизму, свободи й любові. Перші хустки, які почали носити українки, мали чистий білий колір. Дівчата й жінки в давнину носили хустку впродовж усього року. При цьому вона була обов’язковим головним убором заміжньої жінки йознакою її соціального стану; молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Вона також свідчила і про рівень достатку родини, адже заможні жінки покривали голову хустками з дорогих тканин, бідні – із дешевших.
Із часом хустка перетворилася з елемента жіночого вбрання в національний символ, звісно, змінюючи свій вигляд, адже кольорові принти, візерунки й орнаменти прийшли до нас у ХХ столітті з Туреччини. Автентичні давні хустини нині можна побачити хіба що в етнографічних експозиціях музеїв. Але і у ХХІ столітті, закономірно трансформуючись крізь віки, жіноча хустка для українців залишилася оберегом, символом об’єднання жіночих поколінь, передавання хустки від матері до доньки як цінності, плекання українських традицій і звичаїв. Тому вже багато десятиліть поспіль ми ідентифікуємо такі хустки як українські радше не за місцем їх виготовлення, а за тим, що їх незмінно люблять українки, які не цураються споконвічних, ментальних традицій.
Тепер молоде свято набуває поширення і за кордоном, адже багато українок через війну були змушені полишити рідні домівки. Ідею Всесвітнього дня української хустки підтримали громадські активістки в усьому світі. Так, навіть уперше, 2019 року, свято відзначали в США, Іспанії, Канаді, Латвії, Португалії, Казахстані, Йорданії, Індії.