Днями на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки для здобувачів освіти різних освітніх рівнів, які опановують у поточному семестрі предмет «Українська мова (за професійним спрямуванням), була проведена лекція «Мова – зброя. Роль української мови у відновленні національної пам’яті». Цей захід проведений до Дня української писемності та мови, який цьогоріч святкуємо 27 жовтня.
Мовне питання зараз – важливий аргумент політичної ваги. Найпотужнішим засобом руйнування духовного стрижня як окремої особистості, так і всього народу, є просування у його свідомість чужої мови. Логіка проста: головним чинником способу мислення (отже, способу життя) є база знань — мова, яка визначає життєві поняття і взаємозв’язки між ними, уявлення народу про красиве і потворне, добро і зло. Просування агресором власної мови руйнує систему цінностей об’єкта агресії, насаджує йому ворожу систему, знищує зв’язок поколінь і перспективи самостійного розвитку. У результаті об’єкт агресії втрачає свою, але не здобуває повноцінної чужої системи цінностей (повному “перевихованню” протидіє генетична пам’ять), тож перетворюється на духовно ослаблену істоту, потенційного раба.
Мовна агресія як ефективна зброя має універсальний характер, оскільки вона посилює супротивника при веденні ним війни всіма інші засобами, у тому числі силовими й економічними. Відповідно, протидія просуванню чужої мови й утвердження власної сприяє оздоровленню всіх сфер національного буття.
Кожен край, країна, в якій живе певний народ, має свою енергетику. Енергетика мови і землі перебувають у стані взаємної підтримки й гармонії. Чужинська мова в невидимому світі перебуває із землею українською у протиборстві. Мова колонізаторів, окупантів повинна зменшувати і звужувати свій ареал застосування в Україні. Адже роль мови настільки значима, що при її втраті народ позбавляється енергетичної підтримки землі. У таких регіонах відбуваються процеси руйнації під впливом чужинської мови (одна з головних причин). Такі процеси відбуваються аж надто повільно, тому не викликають тривоги і підозри.
Відновлення й утвердження панівного становища української мови на всіх наших теренах – це не забавка, ЦЕ ПИТАННЯ ВИЖИВАННЯ УКРАЇНЦІВ ЯК НАРОДУ. Немає мови, нема й народу…
Тож мова зараз – це зброя в боротьбі з ворогом!