МОВА – ІДЕНТИФІКАТОР НАЦІЇ
До Дня української писемності та мови на кафедрі українознавства та гуманітарної підготовки ПДМУ для здобувачів освіти різних освітніх рівнів, які опановують у поточному семестрі предмет «Українська мова (за професійним спрямуванням)», було проведено лекцію-брифінг «МОВА – ІДЕНТИФІКАТОР НАЦІЇ. Українська мова – зброя народу».
Мовне питання нині – важливий аргумент політичної ваги. Найпотужнішим засобом руйнування духовного стрижня й окремої особистості, і всього народу стало просування в його свідомість чужої мови. Логіка проста: головним чинником способу мислення (отже, способу життя) є база знань — мова, яка визначає життєві поняття і взаємозв’язки між ними, уявлення народу про красиве й потворне, добро і зло. Просування агресором власної мови руйнує систему цінностей об’єкта агресії, насаджує йому ворожу систему, знищує зв’язок поколінь і перспективи самостійного розвитку. Унаслідок цього об’єкт агресії втрачає свою, але не здобуває повноцінної чужої системи цінностей (повному “перевихованню” протидіє генетична пам’ять), тож перетворюється на духовно ослаблену істоту, потенційного раба.
Мовна агресія як ефективна зброя має універсальний характер, оскільки вона посилює супротивника при веденні ним війни всіма іншими засобами, у тому числі силовими й економічними. Відповідно, протидія просуванню чужої мови й утвердження рідної сприяють оздоровленню всіх сфер національного буття.
Кожен край, країна, в якій живе певний народ, має свою енергетику. Енергетики мови і землі перебувають у стані взаємної підтримки й гармонії. Чужинська мова в невидимому світі перебуває із землею українською в протиборстві. Мова колонізаторів, окупантів мусить звужувати свій ареал застосування в Україні. Адже роль мови настільки значима, що після її втрати народ позбавляється енергетичної підтримки землі. На таких територіях відбуваються процеси руйнації під впливом чужинської мови (одна з головних причин), але аж надто повільно, тому своєчасно не викликають тривоги й підозри.
Відновлення й утвердження панівного становища української мови на всіх наших теренах – це не забавка, ЦЕ ПИТАННЯ ВИЖИВАННЯ УКРАЇНЦІВ ЯК НАРОДУ. Немає мови, нема й народу…
Тож мова зараз – це зброя в боротьбі з ворогом!